Світло і темрява, мінімалізм, практичність та індустріальний граніт Нікополя – усе це об’єднується в житті та творчості Дмитра Галайди – митця та інженера.
Дмитро народився 2 вересня 2003 р. в с. Олексіївка, Нікопольського району, Дніпропетровської області. Його життя і талант сформувалися під впливом місцевої атмосфери, де заводи та виробництва заповнюють простір важким металом. Майже кожна дитина в місті мріє стати інженером, коли виросте і сам Дмитро теж обрав цей шлях. Він навчається в Українському державному університеті науки і технологій на кафедрі електрична інженерія. Разом зі здібністю до технічних наук в Дмитрові поєднується великий творчий потенціал. Водночас він є практикуючим фотографом та серйозно захоплюється музикою, пише інструментальні твори.
Ідея утилітарності супроводжує Дмитра все життя: «Я мінімаліст, у мене мало предметів і мені весь час потрібно думати, що б я поставив на свій стіл». Він відчуває близькість до металу – холодного, жорсткого, брутального матеріалу, який за його словами стає ніжним і лагідним, коли митець починає над ним працювати. Творчість Дмитра знаходить надзвичайний вираз у світильниках, створених з елементів зброї. Він вдало поєднує промисловий стиль та мінімалізм.
За допомогою свого таланту Дмитро допоміг зібрати пів мільйона гривень на потреби 73 бригади «Холодний Яр». Світильники Дмитра розігрувалися на аукціонах, проведених волонтером Тунг Фамом, в наслідок яких було придбано для військових пікап, дрон та закрито інші особисті збори на потреби ЗСУ.
Внаслідок захоплення російськими окупантами міста Енергодару та Запорізької АЕС, Нікополь знаходиться під постійним вогнем ворога. В самому Нікополі, а також в навколишніх населених пунктах днями немає електрики та іноді води. Але попри всі труднощі та важкі умови праці, Дмитро продовжує творити речі, які приносять людям світло, показуючи, що навіть війна не здатна вбити потяг до творчості.
